Я Зоеньку очень любил
Всем своим сердцем искренно
Свои ей стихи посвятил.
Была мне мила она истинно.
Как октуален этот прошлый стих,
Ведь она сейчас живее всех живых!
Нам шагать и шагать с тобою, Зоя.
Видишь – небо вокруг голубое, Зоя.
Будет в жизни твоей все другое, Зоя.
От невзгод Бог тебя укроет, Зоя.
Сердце Богу отдать никогда не поздно,
Значит радость черпать тебе вечно можно.
Пляшут Ангелы на Небесах и звёзды.
А плохое пусть всё остаётся в прошлом.
Нельзя поддаваться болезни.
Пока на земле мы полезны.
Омыта ты Божьей росою
И всеми любимая Зоя!
***************************************
Горько мне слово – была...
Была ты такая уютная,
Свею улыбкой могла
Утешить в минуту трудную.
С тобой было так хорошо:
Открытая сердцем, простая.
Твоя дорогая душа
С Богом теперь обитает.
Тебе сейчас лучше, чем нам.
Господь утёр твои слёзы,
Влил в твоё сердце бальзам.
Вдыхаешь ты запах розы.
А впрочем, что можем мы знать
О прелестях райской доли.
Наш разум не в силах понять
Всего, что нам Бог приготовил.
В фантазиях не разгадать
Небесную силу блаженства.
Ни в сказке сказать,
Ни пером описать –
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 3145 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
