2М 20:12: "Шануй свого батька та матір свою,
щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь,
Бог твій, дає тобі!"
Сьогодні низько я вклонюся, до землі!
І хочу мамі: Щиро дякую!- сказати...
Ми у них діти, чи дорослі, чи малі-
І будуть мами нас завжди благословляти!!!
На її руки я з любов'ю подивлюсь
Вони трудилися щоб нас, дітей, зростити
Не приховаю сліз, за неї помолюсь-
Щоб дав Бог сили мамі ще на світі жити!
І приголубить, знову, та рука мене
Що у дитинстві не втомлялась пеленати
Ось та рука мене у перший клас веде-
І научає Біблію читати...
Пройшли роки... Посивіли виски
І мами руки уже внуків сповивають...
Гортають знову Біблії листки-
Вже внуків віри і любові научають...
Ще час минув... І мами вже нема...
Є сльози радості... Скорботи... Сльози втіхи...
Без неньки рідної і літо, як зима...
Навіть заплакали, кришталем вкриті стріхи...
Хай Господь рясно наших мам благословить
Матусям і бабусям зичу щастя!
Нехай Господь, ще Ваші дні продлить
І береже від горя і нещастя..
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1607 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мечта. - Анатолий Бляшук Иногда оборачиваясь назад и вспоминая всю боль и зло, которые были моими вечными спутниками, когда я жил без Бога, у меня возникает вопрос, сколько же еще людям нужно боли, чтоб они захотели любви…? Сколько еще нужно страшных, неоправданных смертей, чтоб люди захотели жить…? Сколько еще молодых пацанов и девчонок должен скосить СПИД и наркотик, чтоб их родители поняли, что это следствие их грехов, унаследованное их детьми и еще приумноженное…? Сколько еще…?
Поэзия : Такие, какие мы есть - Олег Панферов Долго не мог выбрать, в какой из разделов поместить. Номинально, это поэзия... Но художественно... Художественно ли?
Впрочем ладно, пусть будет поэзия:)
